Стародавні часи
Історія механічних замків розпочалася понад 6 тисяч років тому в Стародавньому Єгипті, де невідомому майстру вперше вдалося створити простий тумблерний замок, повністю зроблений із дерева.
Він складався з дерев’яної основи і стрижня, який ковзав по горизонталі і замикав двері. У стрижні було багато отворів, які заповнювалися штифтами на ключі і таким чином він рухався по горизонталі.
Протягом 1-го тисячоліття до нашої ери замки модернізувались завдяки технологіям і конструкціям, які були представлені греками і римлянами.
Грецькі замки зазвичай вважалися ненадійними, але вони надихнули римських новаторів, яким швидко вдалося поліпшити грецькі та єгипетські замки, використовуючи метали як основні матеріали. Використовуючи метали, римлянам вдалося не просто підвищити безпеку, а й зробити ключ меншим, тепер їх можна було носити в кишенях непомітно.
Після падіння Римської імперії інновації у сфері замків різко припинилися. Настали темні віки і першорядною проблемою для європейців стало виживання. Про науковий прогрес вони думали в останню чергу.
Нова історія
Прогрес у цьому ремеслі повернувся лише у 18 столітті, коли наукові досягнення тих років дали змогу інженерам створювати маленькі, але міцні механізми.
Цю нову хвилю інновацій у галузі замків очолили винаходи:
- Роберта Берроніна 1778 р. (тумблер подвійної дії);
- Єремії Чабба 1818 р. (детекторний замок);
- Лінус Єль-старший 1848 року (перший штифтовий тумблерний замок);
- Джеймс Сарджент у 1857 і 1873 роках (перший кодовий замок і перший механізм тимчасового блокування);
- Семюел Сігал у 1916 році (перший зламостійкий замок);
- Гаррі Сореф у 1924 році (перший висячий замок).
Сьогодні більшість замків у світі ґрунтуються на винаходах цих інженерів, і лише невелика їхня частина використовує передові технології, такі як магнітні ключі.
Сучасність
Після появи будівель з великою кількістю людей (готелів і офісів), з’явилася потреба у створенні замків, які можна швидко переналаштовувати. Так з’явилися електронно-механічні замки.
У 70-х з’явився “легко програмований замок” за авторством Тора Сернеса, під назвою “Ving Card”. У 1994 році, в Києві було зареєстровано патент на “ключ, що переналаштовується”.
Зараз широкого поширення набули замки, які запрограмовані на голос, сітківку ока, відбиток пальця та інші біометричні дані.